говірок
говіро́к
іменник чоловічого роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- говірок — -рка, ч. Зменш. до говір 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- говірок — ГОВІРО́К, рка́, ч., розм. Тихий короткий гул голосів. У класі прокотився схвальний говірок (О. Донченко); Притишений говірок чути в кущах ліщини... (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
- говірок — див. мова Словник синонімів Вусика
- говірок — ГОВІРО́К, рка́, ч. Зменш. до го́вір 1. У класі прокотився схвальний говірок (Донч., V, 1957, 393); Притишений говірок чути в кущах ліщини… (Шиян, Гроза.., 1956, 448). Словник української мови в 11 томах