гоголь
ГО́ГОЛЬ, я, ч. Водоплавний дикий птах родини качиних.
Приазовські степи кишіли качками — свіязями,.. чорноголовими нирками, сірими гоголями (Дмит., Наречена, 1959, 95);
Гоголю, гоголю, птице болотна, Кожен із нас має затишок свій (Мал., II, 1956, 207);
*У порівн. Князь метнувся горностаєм білим в очерет до річки напрямки, і полинув гоголем на хвилі, і по той бік виринув з ріки (Забіла, У.. світ, 1960, 176).
◊ Го́голем ходи́ти (вхо́дити, увійти́) — ходити поважно, гордовито.
Одного разу Гайдай гоголем увійшов у клас (Донч., V, 1957, 468).
Словник української мови (СУМ-11)