годований
ГОДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до годува́ти.
[Домаха:] Чого воно [дитя] там репетує? Неначе давно годоване! (Кроп., II, 1958, 162);
Кабан, годований не для продажу, а для себе (Вишня, II, 1956, 37);
// у знач. прикм. Відгодований, гладкий.
Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Шевч., 1, 1951, 265);
Михайло Колодій, що працював на підсобному приміському господарстві, перехитрив начальство і доставив партизанам п’ять годованих кабанів (Д. Бедзик, Плем’я… 1958, 71).
Словник української мови (СУМ-11)