годованка

ГОДО́ВАНКА, и, ж. Жін. до годо́ванець.

А сам [старий козак], Настусю піджидав Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Шевч., II, 1953, 164);

Тетяна спритно метушилася серед своїх годованок [корів]. Розподілила січку по кормушках, потім скребла, чистила, доводячи до блиску шерсть на одутлих боках тварин (Добр., Тече річка.., 1961, 154).

Значення в інших словниках

1. годованка — годо́ванка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. годованка — -и. Жін. до годованець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. годованка — ГОДО́ВАНКА, и, ж. Жін. до годо́ванець. Сина дав [сотник] у бурсу в Київ обучатись, А сам Настусю піджидав Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Т. Шевченко); – Бідна моя дитино! – говорила стара жінка, голублячи свою укохану годованку (А.  Словник української мови у 20 томах
4. годованка — Годо́ванка, -нки, -нці; -ванки, -ванок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. годованка — Годованка, -ки ж. Воспитанница, вскормленница. Шевч. 493; КС. 1885. ІІІ. 550.  Словник української мови Грінченка