годованка
ГОДО́ВАНКА, и, ж.
Жін. до годо́ванець.
Сина дав [сотник] у бурсу в Київ обучатись, А сам Настусю піджидав Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Т. Шевченко);
– Бідна моя дитино! – говорила стара жінка, голублячи свою укохану годованку (А. Кащенко);
Тетяна спритно метушилася серед своїх годованок [корів]. Розподілила січку по кормушках, потім скребла, чистила, доводячи до блиску шерсть на одутлих боках тварин (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)