годований
ГОДО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до годува́ти.
[Домаха:] Чого воно [дитя] там репетує? Неначе давно годоване! (М. Кропивницький);
Кабан годований не для продажу, а для себе (Остап Вишня).
2. у знач. прикм. Угодований, гладкий.
Яка вона стала гладка і сирова у своєму капоті, .. оця годована гуска! (М. Коцюбинський);
Михайло Колодій, що працював на підсобному приміському господарстві, перехитрив начальство і доставив партизанам п'ять годованих кабанів (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)