годящий
ГОДЯ́ЩИЙ, а, е, розм. Придатний для чого-небудь, який відповідає певним вимогам.
А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити: ні сорочки, ні одежинки годящої (Вовчок, І, 1955, 33);
Весь годящий ліс десятники тут же значили крейдою (Мур., Бук. повість, 1959, 138);
Давид знову схилився над книжками. Одбирав, які годящі, які оправляти, які на горище (Головко, II, 1957, 99);
Минулої осені пішов до Червоної Армії четвертий син — Павло. Коли я почула про це, зраділа, що й четвертого признали здоровим і годящим (Ю. Янов., V, 1959, 156);
// рідко. Який має позитивні якості (про людину).
Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Кв.-Осн., II, 1956, 487).
Словник української мови (СУМ-11)