годящий
ГОДЯ́ЩИЙ, а, е, розм.
Придатний для чого-небудь, який відповідає певним вимогам.
А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити [синів]: ні сорочки, ні одежинки годящої (Марко Вовчок);
Давид знову схилився над книжками. Одбирав, які годящі, які оправляти, які на горище (А. Головко);
Весь годящий ліс десятники тут же значили крейдою (І. Муратов);
// рідко. Який має позитивні якості (про людину); хороший, гідний.
Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Г. Квітка-Основ'яненко);
Видно, цей Никанор недотепа, може, наплутав чого, треба пiслати другого чоловiка, бiльш годящого (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)