головин
ГОЛОВИ́Н, а́, е́. Належний голові (у 3, 4 знач.).;
// Стос. до голови.
Дівчина пішла з двору. То була головина наймичка (Мирний, II, 1954, 265);
Панас Максимович оголосив з свого головиного місця: — Дорогі гості! Під пісню, кажуть, краще працюється і веселіше живеться (Минко, Ясні зорі, 1951, 39).
Словник української мови (СУМ-11)