голографія
ГОЛОГРА́ФІЯ, ї, жін. Спосіб записування просторової структури світлової хвилі й одержання об’ємного зображення об’єкта.
Деніс Габор.. винайшов мікроскоп без жодної лінзи, І назвав свій метод голографією — від старогрецького «голос» — весь, повний; адже метод давав можливість одержувати всю інформацію про предмет спостережень, яку тільки могли донести будь-які хвилі (Наука і життя, 1, 1972, 17);
Для голографії розкривається широчезне поле застосування. Найперше йдеться про кіно і телебачення (Вечірній Київ, 22.IX 1967, 4).
Словник української мови (СУМ-11)