голодувати
ГОЛОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Залишатися без їжі довгий час, постійно недоїдати.
— Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею (Кв.-Осн., II, 1956, 190);
— Бур’яни снігом замело. Голодують пташки (Коп., Як вони.., 1961, 122).
2. на що, перен. Гостро відчувати нестачу чого-небудь вкрай необхідного.
— У нас води мало — це так, але ще більше на неї голодують оті чаплинські та ка-лачанські голодранці… (Гончар, Таврія.., 1957, 190).
Словник української мови (СУМ-11)