голодувати
ГОЛОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Залишатися без їжі довгий час; постійно недоїдати.
Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Бур'яни снігом замело. Голодують пташки (О. Копиленко).
2. на що, перен. Відчувати гостру нестачу чого-небудь украй необхідного.
– У нас води мало – це так, але ще більше на неї голодують оті чаплинські та калачанські голодранці... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)