голодування

ГОЛОДУВА́ННЯ, я, с.

Стан і дія за знач. голодува́ти.

Дехто вмер, бо з'їв вижебрані скоринки, коли вже шлунок від довгочасного голодування збігся (В. Барка);

Десь після триденного голодування про їжу навіть не думалось – ніби й не існувало на світі ні борщів, ні хліба (Ю. Збанацький);

Я ж залишався так само худим, десь-то далися мені взнаки оті дитинські голодування (І. Білик).

Хроні́чне недоїда́ння (голодува́ння) див. недоїда́ння.

△ (1) Кисне́ве голодува́ння – патологічний стан організму людини або тварин, що розвивається внаслідок недостатнього постачання органам кисню або порушення засвоєння його тканинами; гіпоксія.

Кисневе голодування супроводить багато патологічних станів, зокрема хвороби легень, анемію, різні отруєння, висотні хвороби тощо (з наук. літ.);

Експериментально доведено, що тварини різних класів по-різному переносять кисневе голодування (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. голодування — голодува́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. голодування — -я, с. розм. Стан за знач. голодувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голодування — див. голод  Словник синонімів Вусика
4. голодування — ГО́ЛОД (тривале недоїдання через брак їжі), ГОЛОДУВА́ННЯ, ГОЛОДНЕ́ЧА розм.; БЕЗХЛІ́Б'Я (коли нема хліба). Пішов чоловік з косою і торбиною за плечима, а діти його висихають з голоду, мов сіно (М.  Словник синонімів української мови
5. голодування — Голодува́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. голодування — ГОЛОДУВА́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. голодува́ти. Десь після триденного голодування про їжу навіть не думалось — ніби й не існувало на світі ні борщів, ні хліба (Збан., Єдина, 1959, 238); В комплексі профілактики бруцельозу ми вимагаємо усувати мінеральне голодування (Соц. твар., 1, 1956, 50).  Словник української мови в 11 томах
7. голодування — Голодува́ння, -ня с. Голоданіе.  Словник української мови Грінченка