голодування

ГО́ЛОД (тривале недоїдання через брак їжі), ГОЛОДУВА́ННЯ, ГОЛОДНЕ́ЧА розм.; БЕЗХЛІ́Б'Я (коли нема хліба). Пішов чоловік з косою і торбиною за плечима, а діти його висихають з голоду, мов сіно (М. Стельмах); Десь після триденного голодування про їжу навіть не думалось — ніби й не існувало на світі ні борщів, ні хліба (Ю. Збанацький); Тяжка була хвороба для виснаженого голоднечею хлопчика (Ф. Бурлака); Я живу у тривозі за безправних людей з далини, Бо вмирають вони на морозі, Бо вмирають з безхліб'я вони (Я. Шпорта).

Значення в інших словниках

1. голодування — голодува́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. голодування — -я, с. розм. Стан за знач. голодувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голодування — ГОЛОДУВА́ННЯ, я, с. Стан і дія за знач. голодува́ти. Дехто вмер, бо з'їв вижебрані скоринки, коли вже шлунок від довгочасного голодування збігся (В.  Словник української мови у 20 томах
4. голодування — див. голод  Словник синонімів Вусика
5. голодування — Голодува́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. голодування — ГОЛОДУВА́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. голодува́ти. Десь після триденного голодування про їжу навіть не думалось — ніби й не існувало на світі ні борщів, ні хліба (Збан., Єдина, 1959, 238); В комплексі профілактики бруцельозу ми вимагаємо усувати мінеральне голодування (Соц. твар., 1, 1956, 50).  Словник української мови в 11 томах
7. голодування — Голодува́ння, -ня с. Голоданіе.  Словник української мови Грінченка