голодуючий

ГОЛОДУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який страждає від голоду (у 1, 2 знач.).

Всипали двір голодуючі люди. Але на злидні та горе чуже Жмикрут отой споглядав байдуже (П. Грабовський);

Голодуюче населення живилося травою й березовою корою (з навч. літ.);

// у знач. ім. голоду́ючий, чого, ч.; голоду́юча, чої, ж. Людина, яка голодує (у 1 знач.), оголосила голодівку.

Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар);

Община ділилася з голодуючими тим, най і нечисленним, все ж набутком (Д. Міщенко).

Значення в інших словниках

1. голодуючий — голоду́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. голодуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до голодувати. || у знач. прикм. || у знач. ім. голодуючий, -чого, ч. Той, хто голодує (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голодуючий — див. голодний  Словник синонімів Вусика
4. голодуючий — ГОЛОДУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до голодува́ти. Вміст ростових речовин у листках голодуючих на азот рослин був у десять разів меншим, ніж в листках рослин з нормальним азотним живленням (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 19); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах