голослівний

ГОЛОСЛІ́ВНИЙ, а, е. Не підтверджений доказами, фактами; необгрунтований.

— Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 393);

— Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Шовк., Інженери, 1956, 185).

Значення в інших словниках

1. голослівний — голослі́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. голослівний — -а, -е. Не підтверджений доказами, фактами; необґрунтований.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голослівний — ГОЛОСЛІ́ВНИЙ, а, е. Не підтверджений доказами, фактами; необґрунтований. – Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Ю. Смолич); – Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Ю. Шовкопляс).  Словник української мови у 20 томах
4. голослівний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно...  Словник синонімів української мови
5. голослівний — Голослі́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)