голосоведення
ГОЛОСОВЕ́ДЕННЯ, я, с. Мистецтво сполучення голосів в одне співзвучне ціле у поліфонічному творі.
Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору, логічну побудову форми, правила голосоведення (Мист., 6, 1955, 10);
// Милозвучна, логічно зумовлена зміна звуків в окремих голосах поліфонічного твору.
Під час запису пісень треба.. звертати увагу на кожну нову ноту в голосоведенні, бо чим повніша поліфонія народної пісні, тим її гармонія чіткіша й виразніша (Нар. тв. та етн. З, 1961, 92).
Словник української мови (СУМ-11)