голота
ГОЛО́ТА, и, ж. Збірн. до голя́к 2.
Значну частину їх [козаків] становила голота, яка добувала собі засоби для існування наймитуванням (Іст. УРСР, І, 1953, 136);
Щовесни знімалася криничанська голота на заробітки (Гончар, Таврія.., 1957, 7).
Словник української мови (СУМ-11)