голубливий
ГОЛУБЛИ́ВИЙ, а, е. Схильний до голублення.
— Що ти голову їй морочиш, Голубливій та молодій? (Мал., І, 1956, 293);
// Сповнений ніжності, ласки.
Говорить вона і огортає мене всього голубливим поглядом (Кол., На фронті.., 1959, 19);
Борджомела, Борджомела [річка в Боржомі], Наче дівчина весела, ..А для мене ти пестлива, Ніжно, ніжно голублива. Біля тебе я щаслива (Забашта, Вибр., 1958, 70);
Подихав теплий, голубливий вітрець, навіваючи м’яку розчуленість і ніжність до всього живого (Кач., Вибр., 1953, 305).
Словник української мови (СУМ-11)