голубливий
ГОЛУБЛИ́ВИЙ, а, е.
Схильний до голублення.
– Що ти голову їй морочиш, Голубливій та молодій? (А. Малишко);
// Сповнений ніжності, ласки.
Подихав теплий, голубливий вітрець, навіваючи м'яку розчуленість і ніжність до всього живого (Я. Качура);
Борджомела, Борджомела [річка], Наче дівчина весела, .. А для мене ти пестлива, Ніжно, ніжно голублива, Біля тебе я щаслива (Л. Забашта);
Прокіп Гордiйович ловить на собi голубливий погляд завiдуючої, одвертається (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)