голубливо

ГОЛУБЛИ́ВО.

Присл. до голубли́вий.

Тося не сперечалась, як він став пестити їй голову, ніжно й голубливо приговорюючи, як нарешті він притиснув обличчя собі до грудей і почав гаряче й нестримно його цілувати... (М. Івченко);

Не зовсім до душі була провідникові молода, пухкенька блондинка.., яку мати голубливо називала Фросенькою (О. Гончар);

* Образно. В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. голубливо — голубли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. голубливо — ГОЛУБЛИ́ВО. Присл. до голубли́вий. Не зовсім до душі була провідникові молода, пухкенька блондинка.., яку мати голубливо називала Фросенькою (Гончар, Дорога.., 1953, 46); *Образно. В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Кач., II, 1958, 402).  Словник української мови в 11 томах