голубливо

ГОЛУБЛИ́ВО. Присл. до голубли́вий.

Не зовсім до душі була провідникові молода, пухкенька блондинка.., яку мати голубливо називала Фросенькою (Гончар, Дорога.., 1953, 46);

*Образно. В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Кач., II, 1958, 402).

Значення в інших словниках

1. голубливо — голубли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. голубливо — ГОЛУБЛИ́ВО. Присл. до голубли́вий. Тося не сперечалась, як він став пестити їй голову, ніжно й голубливо приговорюючи, як нарешті він притиснув обличчя собі до грудей і почав гаряче й нестримно його цілувати... (М.  Словник української мови у 20 томах