голубливо —
ГОЛУБЛИ́ВО. Присл. до голубли́вий. Тося не сперечалась, як він став пестити їй голову, ніжно й голубливо приговорюючи, як нарешті він притиснув обличчя собі до грудей і почав гаряче й нестримно його цілувати... (М.
Словник української мови у 20 томах
голубливо —
ГОЛУБЛИ́ВО. Присл. до голубли́вий. Не зовсім до душі була провідникові молода, пухкенька блондинка.., яку мати голубливо називала Фросенькою (Гончар, Дорога.., 1953, 46); *Образно. В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Кач., II, 1958, 402).
Словник української мови в 11 томах