голубник
ГОЛУБНИ́К, а́, ч. Приміщення для голубів.
Тхір часто звик Ходить на голубник (Бор., Тв., 1957, 163);
Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190).
Словник української мови (СУМ-11)ГОЛУБНИ́К, а́, ч. Приміщення для голубів.
Тхір часто звик Ходить на голубник (Бор., Тв., 1957, 163);
Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190).
Словник української мови (СУМ-11)