голубник
ГОЛУБНИ́К, а́, ч.
Приміщення для голубів.
Тхір часто звик Ходить на голубник (Л. Боровиковський);
Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко);
Тут, на Горі, всі дуже любили голубів. Зроблені з дерева, прикриті дашками голубники для них стояли на княжих і боярських теремах (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)