голублячий

ГОЛУ́БЛЯЧИЙ, а, е.

Ласкавий, пестливий.

Когось все жду – Співаючи. Співаючи-кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий (П. Тичина);

– А цукерок, що у папірцях, привезете? .. – Неодмінно привезу! – зітхає Никін, опускаючи свою важку й голублячу руку на золотистий чубчик найменшого (Є. Доломан);

Оксана тримала Сергійову руку в своїй і йшла поруч, поглядаючи на нього голублячими, усміхненими очима (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. голублячий — голу́блячий прикметник ласкавий, пестливий  Орфографічний словник української мови
2. голублячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до голубити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голублячий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика