гонористо

ГОНОРИ́СТО, розм. Присл. до гонори́стий.

*Образно. — В ту хвилину в комірчині протяжно і гонористо, на високій ноті, з переливами закукурікав півень (Чендей, Вітер.., 1958, 158).

Значення в інших словниках

1. гонористо — гонори́сто прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. гонористо — розм. Присл. до гонористий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гонористо — ГОНОРИ́СТО. Присл. до гонори́стий. – Та не палися так, леґіне.., – сказала гонористо Оленка, ніби тут вона була головною (А. Турчинська); Капка гонористо задирає голову, роззявляє рота, щоб щось зухвале вимовити (І.  Словник української мови у 20 томах