гоньба

ГОНЬБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що гоні́ння.

[Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Л. Укр., II, 1951, 447).

Значення в інших словниках

1. гоньба — гоньба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гоньби́ рідко  Орфографічний словник української мови
2. гоньба — -и, ж., рідко. Те саме, що гоніння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гоньба — ГОНЬБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що гоні́ння. [Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Леся Українка); Наближався цар до нього у гоньбі несамовитій, – Він тоді...  Словник української мови у 20 томах
4. гоньба — ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ кого, чого і без додатка (з метою пригноблення), ГОНІ́ННЯ, ГОНЬБА́ на кого, рідше, НА́ГІНКА розм.; ЦЬКУВА́ННЯ кого, чого і без додатка (особливо жорстоке).  Словник синонімів української мови