гонщик
ГО́НЩИК, а, ч. Учасник гонок.
Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (Собко, Скеля.., 1961, 130);
*У порівн. Спинив [Грім] мотоцикла, висадив Гната і знову полетів до своєї контори, припавши грудьми до руля, розпластався на рамі, наче справжній гонщик на змаганнях (Кучер, Трудна любов, 1960, 264).
Словник української мови (СУМ-11)