гонщик
ГО́НЩИК, а, ч.
Учасник гонок (у 2 знач.).
Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (В. Собко);
Гран-прі Бразилії часто супроводжував дощ, у десяти останніх перегонах гонщики чотири рази виступали на мокрому асфальті (із журн.);
* У порівн. Спинив [Грім] мотоцикла, висадив Гната і знову полетів до своєї контори, припавши грудьми до руля, розпластався на рамі, наче справжній гонщик на змаганнях (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)