1. Словник української мови у 20 томах

гонщик

ГО́НЩИК, а, ч.

Учасник гонок (у 2 знач.).

Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (В. Собко);

Гран-прі Бразилії часто супроводжував дощ, у десяти останніх перегонах гонщики чотири рази виступали на мокрому асфальті (із журн.);

* У порівн. Спинив [Грім] мотоцикла, висадив Гната і знову полетів до своєї контори, припавши грудьми до руля, розпластався на рамі, наче справжній гонщик на змаганнях (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонщик — го́нщик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гонщик — Перегонець, ок. гончак, скорогон; (кінний) верхогонець. Словник синонімів Караванського
  3. гонщик — -а, ч. Учасник гонок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гонщик — Гончак, див. переслідувач Словник чужослів Павло Штепа
  5. гонщик — ГО́НЩИК, а, ч. Учасник гонок. Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (Собко, Скеля.., 1961, 130); *У порівн. Словник української мови в 11 томах