гончий
ГО́НЧИЙ, а, е.
1. мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак).
Нурла виступав з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (М. Коцюбинський);
Собака в мене був, ох і собака, гончий собака! (Остап Вишня);
Полювали вони з собаками гончими на зайців та лисиць на Засуллі (Ю. Мушкетик);
// у знач. ім. го́нчий, чого, ч.; го́нча, чої, ж. Собака цієї породи.
Троянці в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі (І. Котляревський);
– Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (О. Стороженко);
При колективному полюванні з гончими в жодному разі не можна стріляти звіра, коли він знаходиться на одній лінії із сусіднім мисливцем (з навч. літ.).
2. заст. Пов'язаний із діями слідчих органів, спрямованими на виявлення і арешт підозрюваного.
За обома джентльменами розіслано гончі листи (І. Франко);
Я рвонулась перед себе, але мене скоро завернули гончі поліцаї (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- гончий — гончий лист (336) — юр. повідомлення про розшук < польськ. list gończy [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- гончий — -а, -е. 1》 мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак). || у знач. ім. гончий, -чого, ч.; гонча, -чої, ж. Собака цієї породи. 2》 перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач.) за ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Гончий — Го́нчий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- гончий — ГОНЧА́К (мисливський собака), ГО́НЧИЙ, ГО́НЧА, ДО́ЙДА заст. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк (Остап Вишня); Тільки що вони поховались, як зашамкотіли кругом землянки гончі... Словник синонімів української мови
- гончий — Го́нчий, -ча, -че; го́нчі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гончий — ГО́НЧИЙ, а, е. 1. мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак). Нурла виступав з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (Коцюб., 1,1955, 399); // у знач. ім. го́нчий, чого, ч.; го́нча, чої, ж. Собака цієї породи. Словник української мови в 11 томах
- гончий — Гончий, -а, -е О собакахъ: гончій. Употребляется какъ существительное: гонча. Левч. 151. Словник української мови Грінченка