1. Словник української мови в 11 томах

гонщик

ГО́НЩИК, а, ч. Учасник гонок.

Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (Собко, Скеля.., 1961, 130);

*У порівн. Спинив [Грім] мотоцикла, висадив Гната і знову полетів до своєї контори, припавши грудьми до руля, розпластався на рамі, наче справжній гонщик на змаганнях (Кучер, Трудна любов, 1960, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонщик — го́нщик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гонщик — Перегонець, ок. гончак, скорогон; (кінний) верхогонець. Словник синонімів Караванського
  3. гонщик — -а, ч. Учасник гонок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гонщик — Гончак, див. переслідувач Словник чужослів Павло Штепа
  5. гонщик — ГО́НЩИК, а, ч. Учасник гонок (у 2 знач.). Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (В. Словник української мови у 20 томах