гоньба
ГОНЬБА́, и́, ж., рідко.
Те саме, що гоні́ння.
[Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Леся Українка);
Наближався цар до нього у гоньбі несамовитій, – Він тоді, коня хльоснувши, зник з очей тієї ж миті (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Словник української мови (СУМ-20)