горобенятко

ГОРОБЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горобеня́ 1.

*Образно. Розхмаривсь і дід. — О, горобенятка вже встали, — сміявсь їм із далечі беззубо, а вони побачили вже: — Дідусю! (Головко, І, 1957, 211).

Значення в інших словниках

1. горобенятко — горобеня́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горобенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до горобеня 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горобенятко — ГОРОБЕНЯ́ТКО, а, с. Пестл. до горобеня́. Павлик любив звірят, любив пташок і плакав, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам (С. Черкасенко); * Образно. Розхмаривсь і дід.  Словник української мови у 20 томах
4. горобенятко — див. дитина  Словник синонімів Вусика