горобенятко

ГОРОБЕНЯ́ТКО, а, с.

Пестл. до горобеня́.

Павлик любив звірят, любив пташок і плакав, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам (С. Черкасенко);

* Образно. Розхмаривсь і дід. – О, горобенятка вже встали, – сміявсь їм із далечі беззубо, а вони побачили вже: – Дідусю! (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. горобенятко — горобеня́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горобенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до горобеня 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горобенятко — див. дитина  Словник синонімів Вусика
4. горобенятко — ГОРОБЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горобеня́ 1. *Образно. Розхмаривсь і дід. — О, горобенятка вже встали, — сміявсь їм із далечі беззубо, а вони побачили вже: — Дідусю! (Головко, І, 1957, 211).  Словник української мови в 11 томах