горобець
ГОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч.
Маленький сірий птах родини горобцевих, який живе перев. поблизу житла людини.
Горобці стрибали по тинах, по оселях, осідали на землю, цвірінькали кругом зеленого саду (Панас Мирний);
Під вікнами бились і цвірінькали горобці (М. Коцюбинський);
Восени й горобець – багатій (І. Муратов);
* У порівн. Дітвора так і сипнула в сад. Обступили стару, як горобці горобину, а стара обділя їх (Марко Вовчок).
Де́рти (дра́ти) горобці́в (ла́стівок, соро́к і т. ін.) <�Де́рти (дра́ти) гні́зда (я́йця)> див. де́рти.
◇ (1) Горобці́ цвірі́нькають у голові́ у кого, кому, чиїй – хто-небудь легковажний, несерйозний або розумово обмежений.
– Тобі, чоловіче, на старість горобці в голові цвірінькають. Де то видано, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (з казки);
– А хто се на сполох б'є? – питаю. – Та один наш дурник. Не їсть, не п'є, а гатить у бовкало. Горобці в голові цвірінькають (В. Дрозд);
Дава́ти горобця́м ду́лі див. дава́ти;
(2) І горобе́ць у ро́ті не насліди́в у кого – хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв.
О. Василь .. щохвилини [повторював]: – Люди добрі! .. дайте мені чистий спокій. Бо ви .. [їли], .. а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Г. Хоткевич);
Сміши́ти люде́й (ірон. горобці́в) див. сміши́ти;
[Старі́й] жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на див. колі́но;
(3) Стрі́ляний (стари́й) горобе́ць (вовк) – досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурити.
Даг виявився стріляним вовком, вмілим політиком, освіченим (Л. Дмитерко);
Абдулаєв був старий вовк, він знав – “язика” взяти нелегко (Григорій Тютюнник);
– Сам біс десь не злякає мене, – стріляний я вже горобець (М. Стельмах);
– Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець (П. Загребельний);
Стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х див. стріля́ти;
(4) Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) горобці́ подзьо́бали, ірон. – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь або захоплення чи здивування (перев. з жартівливим відтінком).
– А куди пішов, попелястий [віл]! – гукнув старий, беручи ґерлиґу. – Вертай назад, щоб тебе горобці подзьобали! (М. Лазорський);
Як ведмі́дь за горобця́ми див. ведмі́дь;
(5) Як у горобця́ (у комара́) у кого, зі сл. сила – дуже мало.
Хіть, як у вола, а сила, як у комара (прислів'я);
В Оникія було сили, як у комара (І. Нечуй-Левицький);
– Як він там молотом грюкатиме, коли в нього сили як у горобця? (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)