городок
ГОРОДО́К¹, дка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до го́род 1.
Вранці приїхав до Цюріха.. Дуже гарний європейський городок над озером, облямованим сніговими вершинами Альп (Коцюб., III, 1956, 272);
Зміїв — мальовничий городок, тепер районний центр Харківської області, — він розлігся якраз на Північному Дінці (Вишня, II, 1957, 238).
2. Декілька будинків або будов, споруд, об’єднаних спільним призначенням.
На відкритій ділянці птахівничого городка.. експонуються нові вітчизняні породи і породні групи всіх видів сільськогосподарської птиці (Соц. твар., 7, 1956, 7).
ГОРОДО́К² див. городки́.
Словник української мови (СУМ-11)