городок
ГОРОДО́К¹, дка́, ч., розм.
1. Зменш.-пестл. до го́род 1; містечко.
Вранці приїхав до Цюріха .. Дуже гарний європейський городок над озером, облямованим сніговими вершинами Альп (М. Коцюбинський);
Сміла – городок плохенький, якийсь там загін татарський відперти може, але облоги не витримає (Б. Лепкий);
Зміїв – мальовничий городок, тепер районний центр Харківської області, – він розлігся якраз на Північному Дінці (Остап Вишня).
2. Декілька будинків або будов, споруд, що мають спільне призначення.
Коли ми підходили до моєї вулиці, в авіаційному городку забігали вогні й раптово піднялись до неба (М. Хвильовий);
Клінічний городок... Я йду все далі й далі (В. Сосюра);
На відкритій ділянці птахівничого городка експонуються нові вітчизняні породи всіх видів сільськогосподарської птиці (з наук.-попул. літ.).
ГОРОДО́К², дка́, ч.
1. Цурка для гри в городки; скракля, скраколь.
Для гри треба мати 10 городків, по 5 штук на кожну команду (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що го́род 2.
Ми грали на вулиці у кльока. Ставили в городок клинець і від дучки влучали в нього палицями (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)