городок
Городок, -дка
м.
1) ум. отъ город. Городок наш — так собі городок, нічого. МВ. І. 115.
2) ум. отъ город. По-проз мій городок стежечкою до иншої йдеш. Чуб. V. 180.
3) Родъ игры. Ив. 30, 44. Обозначенное мѣсто для хороводной игры «кривий танець». О. 1861. XI. Св. 40.
4) Древнее земляное укрѣпленіе.
5) городками пришивати. Пришивать зубчиками (обшлага къ рукавамъ, воротникъ къ рубахѣ). Чуб. VІІ. 575.
Словник української мови Грінченка