горошина

ГОРОШИ́НА, и, ж. Насінина гороху.

Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (Фр., II, 1950, 265);

Якщо для посіву кожного року відбирати найкраще зерно, можна виростити просину завбільшки мало не з горошину (Вол., Сади.., 1950, 190);

*У порівн. Упали великі, як горошини, краплини дощу, зашуміла злива, і над морем піднявся туман із бризок (Ткач, Крута хвиля, 1956, 324);

// Дрібний предмет круглої форми.

Важка сльоза заграла у її чорному оці, згорнулася у горошину і повисла на вії (Мирний, 1, 1954, 168);

Рука в неї була сухорлява, з широкою долонею і твердими горошинами мозолів під пошерхлою шкірою (Козл., Сальвія, 1956, 25);

Плоди лимонника [китайського] — дрібні горошини, зібрані в довгі грона (Веч. Київ, 25.У1ІІ 1962, 4);

// Кругла цяточка, кружальце на тканині.

Значення в інших словниках

1. горошина — гороши́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. горошина — -и, ж. Насінина гороху. || Дрібний предмет круглої форми. || Кругла цяточка, кружальце на тканині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горошина — ГОРОШИ́НА, и, ж. Насінина гороху. Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (І. Франко); Кури, звиклі до її голосу, довірливо поглядають на неї і ще настирливіше хапають горошини (Є. Доломан); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах