горошинка

ГОРОШИ́НКА, и, ж. Зменш. до гороши́на.

Одного разу пішла жінка на річку прати, коли ж котиться горошинка по дорозі. Жінка взяла горошинку та й із’їла (Укр.. казки, 1951, 93);

У піонервожатого світлі очі з золотими горошинками, і ті горошинки світять з ранку до вечора (Донч., II, 1956, 378);

Скинула [Уляна] з плечей хустку, лишилася в білій, з синіми горошинками, кофті (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 19);

*У порівн. Страшно було дивитись, як таке страховище [бугай], наставивши роги, неслось з усього свого страшного прожогу за невеличким хлопчиком, що, як горошинка, котився поперед його… (Мирний, II, 1954, 112).

Значення в інших словниках

1. горошинка — гороши́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. горошинка — -и, ж. Зменш. до горошина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горошинка — ГОРОШИ́НКА, и, ж. Зменш. до гороши́на. Одного разу пішла жінка на річку прати, коли ж котиться горошинка по дорозі. Жінка взяла горошинку та й із'їла (з казки); У піонервожатого світлі очі з золотими горошинками...  Словник української мови у 20 томах
4. горошинка — Горошина, -ни ж. Горошина. Котилася дорогою біла горошина. Чуб. ІІІ. 176. ум. горошинка. Рудч. Ск. II. 94. горошиночка. Г. Арт. (О. 1861. III. 95).  Словник української мови Грінченка