гостити
ГОСТИ́ТИ, гощу́, гости́ш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Те саме, що вгоща́ти.
Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Барв., Опов.., 1902, 124);
Баба почала гостити: дала по стаканчику винця і закуску таку хорошу, що рідко хто й бачив (Укр.. казки, легенди.., 1957, 137).
2. неперех. Те саме, що гостюва́ти.
Син недовго гостив у батька (Мирний, IV, 1955, 183);
*Образно. На землю скель і радуг малинових Нужда прийшла гостити у дворі (Мал., І, 1956, 139).
Словник української мови (СУМ-11)