гостинчик
ГОСТИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гости́нець¹.
Привезу вам з Богуслава гостинчика, чогось моднього [модного] на сукню (Н.-Лев., III, 1956, 165);
Дідусь було по головці погладить її, гостинчика дасть їй якого, яблучко абощо (Тесл., Вибр., 1950, 95);
*Образно. Дозвольте сподіватися, що наше прохання не пропаде марно і що незабаром матимемо од Вас хоч невеличкого гостинчика для нашої збірки (Коцюб., III, 1956, 200).
Словник української мови (СУМ-11)