1. Словник української мови в 11 томах

гостинчик

ГОСТИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гости́нець¹.

Привезу вам з Богуслава гостинчика, чогось моднього [модного] на сукню (Н.-Лев., III, 1956, 165);

Дідусь було по головці погладить її, гостинчика дасть їй якого, яблучко абощо (Тесл., Вибр., 1950, 95);

*Образно. Дозвольте сподіватися, що наше прохання не пропаде марно і що незабаром матимемо од Вас хоч невеличкого гостинчика для нашої збірки (Коцюб., III, 1956, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостинчик — гости́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гостинчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до гостинець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостинчик — ГОСТИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гости́нець¹. – Оце я вам гостинчика принесла та забалакалася з вами й забула (Т. Шевченко); Привезу вам з Богуслава гостинчика, чогось моднього [модного] на сукню (І. Словник української мови у 20 томах
  4. гостинчик — Гости́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гостинчик — Гостинчик, -ка м. ум. отъ гостинець. Словник української мови Грінченка