1. Словник української мови у 20 томах

гостинчик

ГОСТИ́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до гости́нець¹.

– Оце я вам гостинчика принесла та забалакалася з вами й забула (Т. Шевченко);

Привезу вам з Богуслава гостинчика, чогось моднього [модного] на сукню (І. Нечуй-Левицький);

Дідусь було по головці [голівці] погладить її, гостинчика дасть їй якого, яблучко абощо (А. Тесленко);

* Образно. Дозвольте сподіватися, що наше прохання не пропаде марно і що незабаром матимемо од Вас хоч невеличкого гостинчика для нашої збірки (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостинчик — гости́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гостинчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до гостинець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостинчик — Гости́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гостинчик — ГОСТИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гости́нець¹. Привезу вам з Богуслава гостинчика, чогось моднього [модного] на сукню (Н.-Лев., III, 1956, 165); Дідусь було по головці погладить її, гостинчика дасть їй якого, яблучко абощо (Тесл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. гостинчик — Гостинчик, -ка м. ум. отъ гостинець. Словник української мови Грінченка