1. Словник української мови у 20 томах

гостити

ГОСТИ́ТИ, гощу́, гости́ш, недок., розм.

1. кого чим і без прям. дод. Те саме, що угоща́ти.

Баба почала гостити: дала по стаканчику винця і закуску таку хорошу, що рідко хто й бачив (з казки);

Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок);

За доброю вечерею виявлялося, що пан сотник бувалий чоловік, уміє не тільки гостити подорожніх, але й розважати та розвеселити їх оповіданнями про свої пригоди та дотепними жартами (Б. Лепкий).

2. у кого і без дод. Те саме, що гостюва́ти.

– Прощай Марусю з мого дому! Недовго ти в мене гостила, та з тобою усегда [завжди] радість була (Г. Квітка-Основ'яненко);

Син недовго гостив у батька (Панас Мирний);

* Образно. На землю скель і радуг малинових Нужда прийшла гостити у дворі (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостити — гости́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гостити — (вином) пригощати, частувати, (уласкавлюючи) могоричити; (у кого) гостювати, гоститися. Словник синонімів Караванського
  3. гостити — [гоститие] гоушчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, гоус'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. гостити — гощу, гостиш, недок., розм. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що вгощати. 2》 неперех. Те саме, що гостювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гостити — Будемо гостити : то у вас, то в тебе. Про того, хто любить гостину, але тільки не в себе. Отгостював — насилу з душею вирвався. Обібрали в гостях. Поїхав гостювати, а прийшлося горювати. Сподівався приємно провести час в гостях, а зазнав горя. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гостити — ГОСТЮВА́ТИ де, у кого (перебувати в гостях), ГОСТИ́ТИ, ГОСТИ́ТИСЯ розм. Хлопець у її сестри, в Марії, гостює (О. Ільченко); Син недовго гостив у батька. Всього три дні пожив (Панас Мирний); Недовго гостився Ясь в покоях княжих: одну хвилиночку (І. Словник синонімів української мови
  7. гостити — Гости́ти, гощу́, гости́ш, гостя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гостити — ГОСТИ́ТИ, гощу́, гости́ш, недок., розм. 1. перех. і без додатка. Те саме, що вгоща́ти. Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  9. гостити — Гостити, -щу, -стиш гл. 1) = гостювати. Просила прозьбою і грозьбою, щоб ми не довго гостили. Мет. 188. 2) Принимать гостей, угощать. Коли сама намоглась, щоб до тебе приїхали в гості, так гости ж як слід. Лебед. Словник української мови Грінченка