гостити

ГОСТЮВА́ТИ де, у кого (перебувати в гостях), ГОСТИ́ТИ, ГОСТИ́ТИСЯ розм. Хлопець у її сестри, в Марії, гостює (О. Ільченко); Син недовго гостив у батька. Всього три дні пожив (Панас Мирний); Недовго гостився Ясь в покоях княжих: одну хвилиночку (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. відві́дувати.

ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ), УГОЩА́ТИ (ВГОЩА́ТИ) розм., ГОСТИ́ТИ розм., ПО́ШТУВАТИ розм., ШАНУВА́ТИ розм., ПРИШАНО́ВУВАТИ розм., ТРАКТУВА́ТИ розм., ВІТА́ТИ розм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИ розм. (горілкою, вином тощо). — Док.: почастува́ти, участува́ти (вчастува́ти), пригости́ти, угости́ти (вгости́ти), погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти (вшанува́ти), пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти (втрактува́ти), уконтентува́ти (вконтентува́ти), прийняти, піднести, помогори́чити (помогоричува́ти) розм. — Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); — Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали (люди) мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ'яненко); Маланка з матір'ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); — Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); — Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); — Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер (чоловік), вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). — Пор. 2. віта́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостити — гости́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гостити — (вином) пригощати, частувати, (уласкавлюючи) могоричити; (у кого) гостювати, гоститися. Словник синонімів Караванського
  3. гостити — [гоститие] гоушчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, гоус'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. гостити — гощу, гостиш, недок., розм. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що вгощати. 2》 неперех. Те саме, що гостювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гостити — ГОСТИ́ТИ, гощу́, гости́ш, недок., розм. 1. кого чим і без прям. дод. Те саме, що угоща́ти. Баба почала гостити: дала по стаканчику винця і закуску таку хорошу, що рідко хто й бачив (з казки)... Словник української мови у 20 томах
  6. гостити — Будемо гостити : то у вас, то в тебе. Про того, хто любить гостину, але тільки не в себе. Отгостював — насилу з душею вирвався. Обібрали в гостях. Поїхав гостювати, а прийшлося горювати. Сподівався приємно провести час в гостях, а зазнав горя. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гостити — Гости́ти, гощу́, гости́ш, гостя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гостити — ГОСТИ́ТИ, гощу́, гости́ш, недок., розм. 1. перех. і без додатка. Те саме, що вгоща́ти. Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  9. гостити — Гостити, -щу, -стиш гл. 1) = гостювати. Просила прозьбою і грозьбою, щоб ми не довго гостили. Мет. 188. 2) Принимать гостей, угощать. Коли сама намоглась, щоб до тебе приїхали в гості, так гости ж як слід. Лебед. Словник української мови Грінченка