гострослов

ГОСТРОСЛО́В, ГОСТРОСЛІ́В, сло́ва, ч., розм. Людина, гостра на слово, на язик; дотепник.

До обіду випивають «по лампадці очищеної», як каже гострослов псаломщик (Збірник про Кроп., 1955, 251);

Тихона досада бере. Видатний гострослов серед молоді, чи він би знов не зумів подати слово на захист дівчини (Горд., І, 1959, 352);

Дотепно і цілком серйозно, трохи іронічно, оповідає гострослів Шкварковський про свої трагікомічні пригоди [у «Чумаках»] (Життя Саксаганського, 1957, 144).

Значення в інших словниках

1. гострослов — гостросло́в іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. гострослов — -а і гострослів, -лова, ч., розм. Людина, гостра на слово, на язик; дотепник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гострослов — ГОСТРОСЛО́В, ГОСТРОСЛІ́В, сло́ва, ч., розм. Дотепна, гостра на слово людина; дотепник. Тихона досада бере. Видатний гострослов серед молоді, чи він би знов не зумів подати слово на захист дівчини (К.  Словник української мови у 20 томах
4. гострослов — див. дотепний; жартівник  Словник синонімів Вусика
5. гострослов — ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В.  Словник синонімів української мови