граділь

ГРАДІ́ЛЬ, я, ч. і ж. Частина плуга, в якій закріплюють чересло.

[Демид:] Хіба у нас плуг?.. Похряпаний, чепіги позв’язувані у десятьох місцях, повзун геть стерся, граділь у двох місцях цуркою скручений (Кроп., III, 1959, 166);

Над глибоким ставом — колгоспна кузня, наставлені в ряд граділі, блискучі лемеші (Десняк, II, 1955, 372).

Значення в інших словниках

1. граділь — граді́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. граділь — -я, ч. і ж. Частина плуга, в якій закріплюють чересло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. граділь — ГРАДІ́ЛЬ див. гряді́ль.  Словник української мови у 20 томах
4. граділь — Граді́ль, -ді́ля, -леві; -ді́лі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. граділь — Граділь, -ля м. Гредиль, часть плуга, въ которую укрѣпляется чересло. Чуб. VII. 398.  Словник української мови Грінченка